Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розмічати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
розмітка — и, ж. 1) Дія за знач. розмітити, розмічати. 2) Мітка, позначка, нанесена в процесі розмічування. •• Доро/жня розмі/тка лінії, написи та ін. позначення на проїзній частині доріг, бордюрах, признач. для інформування учасників дорожнього руху та… … Український тлумачний словник
розмічення — я, с. Дія за знач. розмітити, розмічати … Український тлумачний словник
розмітити — див. розмічати … Український тлумачний словник
розмічання — я, с. Дія за знач. розмічати … Український тлумачний словник
розмічатися — а/ється, недок. Пас. до розмічати 1) … Український тлумачний словник
розмічувати — див. розмічати … Український тлумачний словник
розміряти — I розм іряти див. розміряти. II розмір яти я/ю, я/єш і рідко розмі/рювати, юю, юєш, недок., розмі/ряти, я/ю, я/єш і рідко розмі/рити, рю, риш, док., перех. 1) Міряючи, визначати величину, розміри чого небудь, відстань між чимсь. || Міряючи,… … Український тлумачний словник
замічати — а/ю, а/єш, недок., замі/тити, і/чу, і/тиш, док., розм. 1) перех., також зі спол. що. Те саме, що помічати. 2) неперех. Брати до уваги, примічати; запам ятовувати. 3) тільки док., неперех., рідко. Висловити вголос яке небудь спостереження,… … Український тлумачний словник
запримічати — а/ю, а/єш, недок., запримі/тити, і/чу, і/тиш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що помічати 1) … Український тлумачний словник
